ТВIР НА ВIЛЬНУ ТЕМУ



Категории Оксана Сенатович ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал
НЛО НЛО НЛО чи то блюдцем чи дiжею пролiтало над землею над гаями пролiтало i тарiлка не тарiлка i макiтра не макiтра словом НЛО О-йо-йой! В Зеленгаï зсув по фазi, змiни в просторi i часi. Чорний дрiзд застряв на фразi: Я наразi, я наразi... Що наразi не сказав. Засмiялись дрозденята: Що за манiя у тата повторяти, говорити щось одне по сто разiв?! Ось i маємо вже: дiти розумнiшi вiд батькiв.   2 У дроздихи що не день як не кашель, то мiгрень. Мусить йти до дятла. Дятел дасть пiлюлю, хай гiрку, допоможе ïй... Ку-ку! Дятел в школi вихователь, пугач лiкарем тепер! закукукали зозулi, ми медсестрами, а пугач лiкар-ФIТОтерапевт, тра-ва-ми вiн лi-ку-ку-є, а пiлюль не практикує. Нинi зранку вiн ку-ку! полетiв ген за рiку до трьох сосен на Подiлля поназбирувати зiлля. Розкричалася дроздиха: З вами тут доскочиш лиха, навiть людськоï пiлюлi не допросишся в зозулi, щоб ковтнути перед сном... Вдома голову дроздиха обв'язала рушником.   3 В школi змiн, а змiн, а змiн ворон, що собi не ворог, був директором лiсгоспу, а тепер у школi вiн просто з мосту i завгосп, i завуч, i викладає фiзкультуру, дбає про мускулатуру. Повним ходом йде виховання вiд вмивання, обтирання i вдягання через самопочування аж до ночi, до спання i так щодня. Бiльше руху! Бiльше спорту! Корту вам? Нате корт перший сорт! Або самбо, або штанга: що завгодно вибирай, прославляй Зеленгай! Дрозденята (це вони для мами й тата милi дiти-дрозденята) в школi вже вони дрозди дужi хлопцi хоч куди. Штангу в дзьоб i вiд рання до смеркання тренування, тренування на помостi. Вдома вже вони, як гостi. Прилiтають: Кар! Ура! Золота у нас пор-р-ра! Гляньте: бiцепси у нас екстра-клас. Нас учитель ворон хвалить, нам учитель ворон радить присвятитись спорту повнiстю, як присвятимось, то кожен чемпiоном стати зможе. Тато-дрiзд сопе: Не раджу, я не раджу, я не раджу. Мама крилами розводить: Теж менi цi заборони. спорт нiкому не зашкодить, ïжте кашу, чемпiони.   4 Де журнал Краса i мода? Ще сьогоднi тут лежав! Ах, це татова робота, в iнше мiсце перекр-р-рав. Як це, доню, зрозумiти? тато-дятел запитав. Ти не вмiєш розрiзнити перекрає i переклав? А яка рiзниця, пре... схаменулася, не тре- ба! смiється братик-дятлик, впав ïй в око юний дрiзд (перед ним вона скiк-скiк, вiн й не гляне в ïï бiк), тож вона давай спихати на своïх домашнiх злiсть. Ти не каркай, дiтвор-р-ра! Я не каркаю нiколи, хто вже каркає у школi, так це ти моя сестра, тенiсистка-вертихвiстка. Тихо, дiти, не сварiться. Тату, йду на тренування, а вiдтак на вшанування ювiляра. Ви прийдете? Я прийду, авжеж, але ж, доню, вислухай два слова: а з лiтанням, доню, як? Про яке лiтання мова? Про витання в небесах? Що не бачила я в небi? Так лiтати без потреби! Що ви, предк... ой стар... ой тату, ви ще птах староï дати, з вас смiються в школi, тату, кажуть, ви не вихователь, а прискiпка-обиватель.   5 На лiнiйку у дворi шикувались школярi: солов'ята, дятленята, ластiв'ята, дрозденята... Мами, тата збоку, збоку, не пiдходьте ближче й кроку! Шикувались у ряди юнi сови i дрозди. Сови лупали очима, наковтались в душi мила, позiхали крадькома жаль, подушечок нема. Пiдлетiли ластiвки i дрозди два юнаки, з них один став трiшки боком, на дятлинку кидав оком. У дятлинки кар! сюрприз, два разки намиста приз (мiс по тенiсу й красi, за це ворону мерсi). Всi зiбрались, як сiм'я, вшанувати солов'я. Ворон в чорному костюмi, при краватцi, з мегафоном, ставши перед мiкрофоном, випнув груди i сказав: Тут, в уривчастiй задумi... (кар, простiть, не так сказав) тут, в бездум'ï урочистiм... (кар, заплутався геть-чисто). Врештi каркнув тричi кар!: Хай живе наш ювiляр, вiдтепер пенсiонер. Ювiляровi на радiсть почеплю медаль За старiсть. Ворон вимкнув мiкрофон i вiдклав свiй мегафон. Соловей вiд здивування аж присiв онiмiв. Чорний дрiзд почав iз фрази: Ми наразi, ми наразi, дятел фразу пiдхопив: Ще не зсунулись по фазi, при своєму ще умi! Ворон каркнув: При умi не при умi але ж Я тут при кермi. Всi мене тут поважають, навiть лiкар Зеленгаю сам зi мною вже вiтався. Пугач-учень засмiявся: Тато довго вiдмивався вiд його крилостискання. Ворон каркнув в мiкрофон: -не-е ще запитання! При такому є в мене оголошення дрiбне: щоб пiднять навчальний рiвень, я наказую вiднинi вiдмiнить уроки спiвiв. З криком: Кар! Ура! Пора! розлiталась дiтвора. Сович ухав: Як я рад двiйка з музики i спiву зiпсувала б атестат! Засмiялись ластiвки (без кар-кар, а навпаки): Радий, бо тобi, сопухо, наступив ведмiдь на вухо. Наступив-не-наступив, юний дрiзд крильми забив, кар-кар-кар, нема рiзницi, чи малини чи суницi аби в дзьоб, чи осики чи ялицi аби стовп, тьох-тьох-тьох чи кар-кар-кар аби в лоб!   6 Юний дрiзд вгору хвiст вийшов дрiзд на помiст. Дрiзд штангiст. У дзьобi штанга (в дзьобi маминiм троянда, щоб вiтати переможця). Але раптом що це? Що це? юний дрiзд кинув штангу на помiст, i почав, почав, почав дзьобом чухатись почав пiд одним крилом, i другим, i на спинi, i на грудях. Ворон: Кар! Перестань, дурню, чухатись на людях! В крик дроздиха: Де троянда? Вже троянду з'ïла банда! Що за банда? Звiдки банда?- дятел вийняв окуляри, справдi, банда. Ïх тут хмари! Дiти, швидко вiд ялицi! Всi метнулись пiд осики, ïм, звичайно, без рiзницi, де ялицi, де осики. Писк i зойк: Ой-йо-йой! Ворон каркнув сам до себе: По-англiйськи змитись треба. Без прощайте, без гуд бай вiн покинув Зеленгай.
  II
ОЛО ОЛО ОЛО НЛО супроти нього нуль, нiщо!   1 ОЛО блискавично, на очах форми змiнює. О жах! То, як хмара, розпилилось, то в клубок великий збилось, то у формi блискавицi кульовоï прокотилось по травi, i всi суницi з листям, квiтом i травою прихопило зi собою. ОЛО Що це, що? Дятел абревiатуру так-так-тук розшифрував: Опiзнав Лiтальний Об'єкт. Так-так-тук, а в тiм об'єктi добрi субчики-суб'єкти, це не мухи, не хрущi, а клiщi, клiщi, клiщi. Сович в крик: Впився клiщ менi в повiку! Дятлик в плач: Язик, язик... А клiщiв без лiку. ОЛО ще такого не було.   2 Вчитель спiвiв соловей цiлий день не змовкав, а спiвав, спiвав, спiвав - насплiтав з пiсень сiтей. Диво-сiтi цi пiснi, i нi трiшки не сумнi. I була у тих пiснях дивовижна сила: не дала птахам вона опустити крила.   3 Лiкар-пугач iз пiнцетом нахиливсь над пацiєнтом: Трiшки, трiшки потерпи ще, це ж робота нелегка це клiщище-бандитище витягати з язика. От i все. Болить? Не дуже? Дятлик рюмсає:Ве-ве. Не журись, маленький друже, до весiлля заживе. Дятлик векає ще дужче. Що це, дятлику, з тобою? На ось, квiтка, гарна, бач, а як пахне! На, не хникай, забирай ïï з собою, нюхай квiтку i не плач. Хто наступний? пугач-лiкар нахилився iз пiнцетом над наступним пацiєнтом.   4 У дроздихи зсув на вазi: Брати вазу на Кавказ? Нi, не брати на Кавказi накуплю ще кращих ваз... все-таки вiзьму, згодиться, хоч займе багато мiсця, можна вазу до валiзи Прив'язать, якщо не влiзе. Тiльки чим? Нова заминка... Ох! Ох! вчотирьох: дятлик-братик i дятлинка, i дрозди два юнi брати увiрвалися до хати з криком: Еврика! Де тато? А дроздиха: Що за свято? Ви Америку вiдкрили чи якiсь новi бацили? Чорний дрiзд змахнув крилом. Не дверима, а вiкном вiн до хати залетiв i сторопiв. Сотня слiв i сотня фраз з горла проситься нараз: Я наразi, я наразi дрiзд! Що це значить цей вiд'ïзд?! Це наруга над моïм чесним iменем дрозда! Це тодi, коли бiда, покидати рiдний дiм?! Тут дроздиха затремтiла: Ой рятуймось! i осiла. У вiкнi, як голова, блискавиця кульова! Квiтку, брате, до вiкна! Дятлик-братик: Ось вона! Затремтiла блискавиця, вiдсахнулась од вiкна, вiдлетiла i змалiла... Чорний дрiзд, що був збiлiв, зрозумiв усе без слiв: Дiти, еврика, вона, диво-квiтка, чарiвна! Летимо на раду! Мамо, а ви з нами? З вами, з вами!   5 Криком зрада почалась пташина рада. Дятел-зрадник! хтось прорiк. Вслiд за вороном утiк. Це неправда! плаче дятлик. Сович вперся: Зрадник, зрадник, втiк, покинув двох сирiт. Почорнiв дятлинцi свiт: Я не вiрю в це, звичайно, це брехня все! i вона подивилася благально на дроздiв, сумна-сумна. Чорний дрiзд кивнув: Брехня! Пугач вигукнув: Негайно Суперечку припинiть! Тут питання так стоïть: хоч i маєм зiлля-зброю, диво-зiлля, але нас... мало нас! I нараз, шию вигнувши дугою, як не крикне пугач: Пугу, нам iде пiдмога з Лугу, нам пiдмога з Поля йде: оси, бджоли i джмелi i великi, i малi а веде ïх, а веде... Тато! Тато! скаче дятлик. Справдi, дятел ïх веде, аж земля гуде. Дз-з-з-з-з-дз-з-з-з-з-з-з-зз. Спiв комах i спiв птахiв, спiв гаïв, полiв, лугiв...   6 Сович очi опустив: Ух, який я примiтив!.. Що я тiльки не патякав ще у школi проти дятла. Твiр на вiльну тему Спiв, як тодi я зрозумiв? Спiв? хiхiкнув я. Всiм ясно! Нецiкаво, несучасно, чи не може вихователь тему твору помiняти, щоб цiкаво всiм було про Лох Нес чи НЛО? Аж тепер самому дивно, як сопiв я: Смiхота, дятел мислить примiтивно, дятел гiдний спiвчуття. Спiвчуття! аж скрикнув дятел.- Думка правильна, чудова! Хто ще здатен спiвчувати, розумiє, про що мова. Спiв спiвбiль, спiврозумiння. Спiв спiвпраця та умiння
у любовi, в дружбi жити. Чим свою провину змити? сович очi опустив, сором совича здушив. В бiй, мерщiй!   7 Шикувалось вiйсько в коло до крила крило, навколо ОЛО. В бiй! Та бою, як такого, не було. Тiльки-но зозулi зiлля роздали по дрiбцi всiм, як об'єкт у формi змiя на осицi помiж гiлля луснув, наче грiм, повалив осику з трiском. Самознищення пiд тиском, фiзик-дрiзд ще й подумати не встиг, як ударна хвиля всiх збила з крил i збила з нiг, пiднесла i розметала, приглушила, притовкла... В Зеленгаï небувала дивна тиша залягла. Дивна тиша шу-шу-шу... Я пишу, пишу, пишу твiр на тему... НЛО... Але бачу, що у мене є вiдхилення вiд теми... Що ж то буде?! О-йо-йой!
ТВIР НА ВIЛЬНУ ТЕМУ